ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

Встановлено, що досягнення справедливого балансу застосування нормативних обмежень вимагає ефективного нормативно-правового регулювання здійснення дозвільної діяльності в державі. Метою статті визначено обґрунтування функціонального призначення дозвільної діяльності з точки зору нормативно-правового аспекту дослідження. Встановлено, що здійснення дозвільної діяльності відноситься до системи допустимих та прийнятних правових засобів обмежень прав та інтересів приватних осіб, що сприяють результативному врегулюванню соціально-економічних, політичних, моральних та інших питань, що складають функції держави. До системи правових засобів забезпечення реалізації та захисту прав та інтересів приватної особи загальновизнано складаються такі елементи механізму нормативного регулювання, як: дозволи, заборони та зобов’язання. Встановлено, що здійснення дозвільної діяльності має відповідати таким вимогам, як: правомірність обмежень; визначення меж впровадження інтересів учасників правовідносин; гарантування здійснення прав і свобод людини навіть в умовах застосування правових засобів впливу на правовідносини. Акцентовано, що зміст дозволу для суб’єкта господарювання полягає у тому, що він встановлює установчу підставу для надання послуг, виконання робіт та виробництва послуг. Зазначено, що застосування обмежень у здійсненні господарської діяльності має переслідувати мету забезпечення дотримання вимог національної безпеки. Визначено, що під дозвільною системою має розумітися особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. Зроблено висновок, що існування дозвільної системи спрямовується на забезпечення дотримання стандартів національної безпеки, що складається із різних сфер та підвидів (економічна, продовольча, виробнича, екологічна, інформаційна та ін.), що дозволяє досягти такого стану суспільних відносин, в умовах якого дотримуються права і свободи людини як найвищої соціальної цінності.