ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

Анотація

У статті розглядаються теоретичні основи визначення представництва юридичних осіб в адміністративному судочинстві, а також практичні проблеми реалізації даного інституту. Підтверджено, що представництво в адміністративному судочинстві є процесуальним за своєю правовою природою, що відрізняє його від матеріального і, разом з тим, передбачає наявність власних специфічних ознак, передумов виникнення, способів реалізації, а відповідно, і правових наслідків, що обумовлює потребу у його додатковому вивченні. Зʼясовано, що процесуальне представництво в адміністративному судочинстві органічно повʼязане із матеріальним представництвом, оскільки має з останнім спільну правову природу, основою якої виступають або сформовані довірчі правовідносини між субʼєктами (стороною у справі та представником) або обʼєктивна необхідність його застосування у судовому процесі. Доведено, що процесуальне представництво спрямоване на підвищення ефективності та результативності захисту прав, свобод та інтересів особи, що в свою чергу позитивно відображається на законності судового процесу та його відповідності стандартам адміністративного судочинства. Проаналізована судова практика дозволяє стверджувати, що в процесі розвитку законодавства, яке регулює відносини, що формуються у сфері процесуального представництва в адміністративному судочинстві, не сформувалась єдність підходів у документальному підтвердженні повноважень представника юридичних осіб як сторін в адміністративному спорі, що негативно впливає на захист прав та інтересів. Зʼясовано, що зазначене також слідує із відмінності між поняттями «представництво» та «самопредставництво» юридичних осіб в адміністративному судочинстві. Зроблено висновки про те, що відсутня однозначність у позиціях судів щодо переліку документів, які підтверджують повноваження представника юридичної особи, незважаючи на законодавчо визначені положення статей Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу провокує ситуації відмови у допущенні осіб, які перебувають у трудовому звʼязку з юридичними особами до судового розгляду та спричиняє порушення принципу доступу до суду, справедливості і верховенства права.