ЦИФРОВІ ПРАВА ОСОБИ: ПІДСТАВИ ФОРМУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

Метою статті визначено встановлення нормативних підстав для формування в Україні системи цифрових прав особи, вироблення авторських підходів із встановлення змісту та критерії побудови їх системи, обґрунтування ознак цифрових прав особи у системі конституційних прав особи. Встановлено, що розвиток інформаційних технологій одним із своїх результатів має запровадження та можливість реалізації одного із основоположних принципів електронного урядування, яким є принцип прозорості ухвалення управлінських актів, публічності діяльності владних суб’єктів тощо. З’ясовано, що у ХХІ ст. відбувся остаточний перехід від індустріального суспільства до інформаційного, яке будується на застосуванні цифрових технологій, що вимагає звернення дослідницької уваги на встановлення поняття, змісту та системи цифрових прав особи. Встановлено, що до позитивних характеристик українського суспільства необхідно віднести: запровадження механізмів електронного урядування, що полягають у функціонування загальнонаціональних реєстрів, баз даних із розробленням механізмів доступу до них громадськості та зацікавлених осіб; запровадження цифрового підпису особи, що дозволяє забезпечити електронний документообіг; функціонування (і доволі успішне) системи електронного судочинства через доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи та інші інформаційні сервіси та ресурси. Наголошено, що розвиток української держави нерозривно пов'язаний із подальшим впровадженням до публічно-управлінських правовідносин цифрових технологій та вимагає подальшої нормотворчої діяльності із гарантування цифрових прав особи, що, зокрема, визначено вимогами Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, де зазначено, що одним із напрямів співробітництва є сприяння широкому доступу, поліпшенню безпеки мереж та широкому використанню інформаційно-телекомунікаційних технологій приватними особами, бізнесом та адміністративними органами шляхом розвитку локальних ресурсів Інтернет і впровадження онлайн-послуг, зокрема електронного бізнесу, електронного уряду, електронної охорони здоров’я і електронного навчання. Зроблено висновок, що цифровізація публічного управління пов’язується із інтеграцією цифрових технологій до суспільних правовідносин, де важливе значення має регулювання цифрових прав особи. Підкреслено, що реалізація цифрових прав особи в Україні відбувається на таких інформаційних ресурсах, як e-Health, e-education, e-transport. Акцентовано, що належність та ефективність реалізації цифрових прав особи безпосередньо залежить від рівня їх нормативно-правового забезпечення,, що вимагає системності, комплексності правотворчої діяльності. Зроблено висновок, що спрямування наукових досліджень має переслідувати функціональну мету забезпечення комплексності та повноти регулювання реалізації та захисту цифрових прав особи, що пов’язуються із встановленням статусу фізичної та юридичної особи у її взаємовідносинах як у сфері публічно-управлінських відносин, так і у сфері задоволення майнових та особистих немайнових інтересів.