ПРАВОВИЙ ЗМІСТ ДОГОВОРУ АУТСТАФІНГУ

Автор(и)

  • Лілія Володимирівна Фокша

DOI:

https://doi.org/10.32782/chasopyskiivp/2022-1-8

Ключові слова:

аутстафінг, нетипова форма зайнятості, договір про надання послуг, аутстафер, найманий працівник

Анотація

Стаття присвячена аналізу правового змісту договору аутстафінгу. Розглянуто наукові підходи до визначення аустафінгу . Проаналізовано вітчизняне законодавство що регулює правовідносини аутстафінгу. Визначено, що в України ще не сформована належна нормативна база, що регулювала б правовідносини в цій сфері. Відсутня законодавча дефініція поняття «договір аутстафінгу». Зазначено що договір аутстафінгу слід розглядати як змішаний непойменований договір. Визначено що за своїм змістом договір аутстафінгу є договором надання послуг, шо містить окремі елементи підряду. Договір аутстафінгу є двостороннім, консенсуальним договором, згідно з яким аутстафер передає в оперативне підпорядкування замовника спеціалістів певної кваліфікації, при цьому зберігаючи з ними трудові відносини, а замовник зобов’язується прийняти послугу та оплатити її, самостійно організувати запозичену працю із забезпеченням дотримання законодавства про охорону праці. Зазначено що предметом договору аутстафінгу є не робоча сила, а оплатна послуга з підбору і надання компанією аутстафером своїх працівників для виконання ними робіт у замовника. Проаналізовано суб’єктивний склад договору аутстафінгу. Визначено що склад учасників договору аутсорсингу не співпадає зі складом його сторін, оскільки учасниками цього договору поряд із замовником та аутстафером є треті особи – кваліфікований персонал, що перебуває у трудових відносинах з аутстафером, але переходить під керівництво замовника. Визначено положення які мають бути закріплені в договорі аутстафінгу. Зазначена необхідність закріплення в договорі аутстафінгу передачі інтелектуальних прав безпосередньо під час виконання персоналом аутстафера своїх обов’язків. Визначено необхідність вдосконалення цивільного, податкового, трудового законодавства в частині врегулювання нетипових форм зайнятості, що має бути здійснено на принципах гармонізації вітчизняного законодавства, з нормами міжнародного права; нормативного врегулювання загальної концепції аутстафінгу; захисту прав та інтересів учасників правовідносин.

Посилання

Резніченко С.В. Поняття договору аутсорсингу, його юридична характеристика та види. Південноукраїнський правничий часопис. 2014. № 1. С. 75-78.

Макарович В. К. Аутстафінг: обліковий аспект. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. 2019. Вип. 1 (53). С. 233– 236.

Про приватні агентства зайнятості: Конвенція МОП від 19.06.1997 № 181. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_046#Text (дата звернення: 13.06.2022).

Про зайнятість населення: Закон України від 05.07.2012 р. № 5067-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#Text (дата звернення: 13.06.2022).

Податковий кодекс України: Кодекс України; Закон, Кодекс від 02.12.2010 р. № 2755-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (дата звернення: 13.06.2022).

Цивільний кодекс України: Кодекс України; Закон від 16.01.2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 13.06.2022).

Резніченко С.В. Договір аутсорсингу та напрями його застосування. Приватне право і підприємництво. 2014. Вип. 13. С. 125–128

Вавженчук С. Аутсорсинг та аутстаффінг: ескіз проблем правового регулювання. Публічне право. 2017. № 1(25). С. 175–183.

Майданик Р. Договірні цивільно-правові конструкції. Підприємництво, госп-во і право. 2008. № 9. С. 3–6.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-18